Своїми враженнями ділиться PR-менеджерка Франческа П’єрпаолі:
“Було близько сьомої ранку, коли до мене в двері постукав Віталій – начальник відділу охорони та матеріально-технічного забезпечення однієї зі станцій МОАС на сході України. Настав час вирушати на медичну евакуацію. А напередодні я разом із колегами перебувала на одному зі стабілізаційних пунктів, де розпочинається шлях порятунку та транспортування поранених. До фронту всього кілька кілометрів, звідти чутно звуки вибухів та обстрілів. Місце базування команди розташоване у якійсь закинутій будівлі з кількома окремими кімнатами: кухнею, санвузлами і, звісно, бомбосховищем.
Віталій провів мене до виходу. Я надягла бронежилет і сіла в карету швидкої допомоги. Тарас за кермом, а Василь – анестезіолог, і Сергій – фельдшер, – зі мною в салоні. Василь – єдиний, хто розмовляє англійською, він розповів мені, що працює з MOAS вже близько півроку, вкладаючи всі свої сили в порятунок життів пацієнтів. Ми вирушили до військового шпиталю, аби забрати важкопораненого бійця, який потребує термінового лікування у спеціалізованому медичному закладі. Як тільки ми дістались до місця, медики швидко перемістили пацієнта у реанімобіль, надали коротку довідку про його стан здоров’я та супровідні документи, і ми попрямували далі. До найближчої лікарні щонайменше три години, “швидка” мчала порожніми вулицями, через напівпустельні села, між покинутими будинками з заґратованими вікнами. Пацієнт, під анестезією та інтубований, лежав поруч зі мною. Це був кремезний чоловік 37 років. Василь пояснив, що постраждалий отримав важку артилерійську травму голови, але дорогою було не до спілкування.. Медики були максимально зосередженими, забезпечуючи безперервний контроль стану хворого та його життєво важливих показників. І добре, що карета швидкої допомоги оснащена найсучаснішим обладнанням, що значно полегшує проведення таких медичних заходів. Спостерігаючи за процесом, я відчувала свою безпорадність і почала молитися за життя цього воїна, пораненого в бою за свою країну.
Тільки-но ми прибули до обласної лікарні, як все почало відбуватися наче в прискореному темпі: пацієнта миттєво вивантажили, дуже швидко занесли і передали медичну документацію приймаючій стороні. Все! Ця евакуація успішно завершена, як і всі проведені MOAS евакуації, а персонал готовий повернутися на базу. Мені ж залишалося доєднатися до колег і повернутися до Києва, назавжди зберігши в серці цей особливий день”.
