Олексій і Олександр були більше ніж колегами — вони стали братами на медичній передовій. Два лікарі, обидва добровольці, служили пліч-о-пліч: у різних структурах, але завжди з одним покликом серця — рятувати.
Робота з бойовою травмою виснажує: напружує праця в умовах постійного ризику, боляче бачити страждання героїв, ще страшніше – вивозити своїх…
Важко навіть уявити, який розпач відчув наш лікар-анестезіолог Олексій Сільман, коли дізнався про те, що його товариш зазнав тяжких травм і перебуває у критичному стані за крок від межі. Жахливу новину йому повідомили колеги – також фахівці МОАС, які забезпечували евакуацію постраждалого зі стабілізаційного пункту до міської лікарні м. Запоріжжя.
Все перегорнулось всередині, коли Олексій почув у слухавку: «…відкрита черепно-мозкова, осколкові поранення очей, ампутація лівої кисті та пальців правої, опіки всього тіла та переломи лицевих кісток з усіма складними наслідками….».
Світ застиг. Серце здавалося спіткнулось, а час тягнувся, мов вічність. Три дні очікування, сподівань та молитви і, врешті-решт, лікарня надала дозвіл на евакуацію пацієнта до спеціалізованого закладу.
Без роздумів та вагань схвильований друг рушив за приятелем, життя якого трималося на волосині, адже усвідомлював, що лише технічне оснащення реанімобілів МОАС, професіоналізм команди і він особисто можуть забезпечити найкращий медичний супровід під час тривалого переміщення до столиці. Саме він мав бути поруч та тримати за руку…
Приїхав, забрав та помчав до Києва, але за технічними обставинами, які, на жаль, трапляються навіть у зразкових підрозділах, завершував евакуацію вже інший екіпаж МОАС, який швидко прибув на «перехоплення».
Передавши друга в надійні руки, Олексій вдивлявся вдалечінь, поки не зникла швидка. Усередині — тривога, але й віра, адже його побратим в руках висококваліфікованих майстрів, які у стабільному стані доправили травмованого до приймаючого закладу.
Попереду тривале та нелегке лікування та відновлення, зміна сенсів та способу життя, але ЖИТТЯ – поруч з рідними, близькими та друзями!
Дякуємо медикам усіх ланок за відданість справі та титанічну працю!
