Близько тижня тому на східному напрямку троє наших військових потрапили в полон, де зазнали нелюдських тортур. Їх катували з особливою жорстокістю, калічили, відсікали органи — а потім безжально покинули в канаві, приречених на смерть.
Двом із них, на жаль, не судилося вижити. Але третій — із відрізаною частиною вуха та перерізаним горлом — всупереч усьому зумів дістатися українських позицій.
Три доби під шквалом FPV-дронів, скидами та мінометними обстрілами він вів відчайдушну боротьбу за життя — зі страхом, болем, відчаєм і тінню смерті, яка переслідувала кожен його крок.
Поранення були критичними: інфікована різана рана шиї з повним пересіченням трахеї та неповним стравоходу, дефект м’яких тканин, вогнепальні осколкові поранення грудної клітки, правого плеча, бокової стінки живота та стороннє тіло в печінці. Але, на диво, чоловік потрапив до рук військових медиків у стабільному стані середньої важкості з ясною свідомістю, що суперечило не лише медичній логіці, а й усьому, що ми звикли вважати межами людських можливостей.
Після надання невідкладної допомоги пораненому, команда MOAS узяла на себе відповідальність за супровід захисника на найдовшому етапі його транспортування. Дорогою, попри пережите пекло, боєць зберігав оптимізм і перебував у доброму гуморі, що захоплювало та надихало всіх навколо.
Завдяки злагодженій роботі всіх ланок — від прифронтових медиків до екіпажу MOAS — захисника своєчасно доставили до лікарні ім. Мечникова для подальших реконструктивних втручань.
Цей випадок порятунку – тріумф життєлюбства, людської гідності та фахової майстерності!
