Шрапнель і вибухова хвиля змінили тіло бійця, але не зламали його дух.
Попри травматичну ампутацію правої руки і неповну ампутацію обох ніг, множинні вибухові поранення лівої руки з пошкодженням плечової вени, уламкові ураження стегон, пахової зони, статевого органу та, як наслідок, масивну крововтрату, вціліло мужнє серце хлопця та його жага до життя.
Медики усіх ланок вели відчайдушну боротьбу у вирішальній битві. На стабілізаційному пункті провели тимчасову зупинку кровотечі, наклали турнікети та гемостатичні пов’язки, забезпечили прохідність дихальних шляхів та розпочали штучну вентиляцію легень, через надійні венозні доступи здійснили гемотрансфузію, знеболення та забезпечили контроль життєвих функцій. Пацієнт був готовий до транспортування.
Евакуаційно-реанімаційна бригада MOAS, яка швидко прибула на виклик, взяла постраждалого під опіку, продовжуючи ресусцитацію, контроль за артеріальним тиском, насиченням крові киснем та підтримку серцевої діяльності. Кожен рух фахівців відпрацьований до автоматизму, а увага сконцентрована на моніторах.
Хлопця доставили до військового шпиталю в стані, що, попри всю важкість, прогнозував шанс.
Це історія не лише про біль. Це — історія про рятівний бій. Про руки лікарів, що тримають життя.
