Іноді межа між життям і смертю визначається лише локалізацією ураження — кілька сантиметрів стають критичним чинником.
26-річний військовослужбовець отримав ураження внаслідок удару FPV-дроном. Вибух і секунди, що визначають подальшу долю.
Йому «пощастило» настільки, наскільки це можливо в умовах бойових дій: дрон влучив у стопи, а не в грудну клітку чи голову.
Команда МОАС прийняла пацієнта вже після операційного втручання, у стані медикаментозної седації. Перед очима постала картина, яка викликала внутрішнє напруження навіть у досвідчених медиків: повне руйнування обох стоп, множинні осколкові ураження гомілок, перелом.
Але він вижив — і це головне.
На момент передачі евакуаційній бригаді стан хлопця вже був стабільним, контрольованим, без ознак критичного погіршення, що дарувало надію та створювало шанс, який не можна було втратити.
Екіпаж діяв чітко та швидко: контроль життєвих показників, підтримка основних функцій організму, постійний моніторинг, обережне транспортування. Кожне рішення — без права на помилку.
У такі моменти немає місця емоційним деклараціям. Є лише професійна робота — холодна, точна, зібрана. Від цього залежить, чи матиме пацієнт наступний день.
Сьогодні він живий. Попереду тривалий шлях лікування та реабілітації, але в нього є майбутнє.
Це результат командної роботи.
