Нещодавно мальтійська команда MOAS відвідала Україну, аби на власні очі побачити роботу українського підрозділу на медичній передовій. Вражені подорожжю, вони діляться роздумами, відчуттями та емоціями від пережитого за короткий час відрядження, яке провели у складі евакуаційних бригад MOAS на найгарячіших напрямках фронту.
Як отриманий досвід вплинув на світогляд наших гостей, розповідатимемо у цьому та наступних дописах розділу «Мальтійська команда MOAS в Україні».
Операційний директор MOAS Крістіна Лейман:
«Прямуючи в Україну, аби відвідати наші команди на передовій, я очікувала зустріти професіоналізм, витримку та відданість, сміливість і самопожертву. Чого я не очікувала, так це – неймовірної доброти, смирення та щедрості духу, які я зустрічала повсюди і повсякчас. Попри те, що ми ніколи не зустрічалися, а робота мальтійської команди є здебільшого адміністративною, було глибоке та вкорінене відчуття того, що ми – єдине ціле, справжня команда, яка разом працює над спільною метою. Вражаючим було побачити, скільки часу і сил наші медики, водії та логісти витрачають для порятунку життів. Вони, як ніхто, заслуговують на повагу та вдячність. Як гуманітарій, я звикла працювати з уразливими верствами населення та чути історії про поневіряння та боротьбу, але розповіді тих, хто втратив близьких або був розлучений з ними через вимушену втечу від війни чи окупацію, є одними з нестерпніших, вони відгукувались невимовним болем. Потрапивши на передову, одразу було зрозуміло, що наші українські співробітники викладаються на 150%, не очікуючи жодного визнання чи похвали за ту надважку працю, яку вони виконують щодня. Для мене честь – познайомитись особисто, потиснути руку, обійняти та провести час з тими, з ким до цього тривалий час доводилось взаємодіяти на віддаленні.
Наші українські фахівці мають одне єдине бажання на всіх – бажання припинення війни та нескінченного насильства, щоб їхня країна почала оговтуватися від цієї національної трагедії, а їхні сім’ї возз’єдналися після багаторічної розлуки. Я вірю і сподіваюся разом з ними, але водночас ця поїздка зробила нас більш рішучими, ніж будь-коли, підтримувати нашу відчайдушну медичну команду будь-яким можливим способом, доки це буде необхідним».
