MOAS в обличчях. Анестезіолог, тимлідер MOAS Інна Демитер.
До повномасштабного вторгнення Інна впродовж восьми років працювала анестезіологом, маючи справу з критичними пацієнтами, зокрема такими, що отримали політравму та втратили багато крові. Тож порятунок важкопоранених не був для неї чимось новим з фахової точки зору.
Перші місяці війни вона продовжувала працювати в своїй лікарні, водночас долучившись до медичного волонтерства – чергувала позмінно у госпіталі, де через великий потік пацієнтів спостерігався брак анестезіологів, а згодом вирішила приєднатися до MOAS.
«MOAS – це таке саме відділення, як і в лікарні, тільки на базі «реанімобілю». Єдина відмінність полягає в тому, що воно перебуває в постійному русі. Ти надаєш допомогу дорогою, на швидкості, в умовах обмеженого простору, але це лірика. Якщо щось і може вивести мене з рівноваги, то це лише особисті історії пацієнтів, які іноді доводиться чути під час транспортування. Деякі з них крають серце на шмаття. Вони вражають до глибини душі та зачіпають найтонші її струни. Але, якщо пацієнт у критичному стані, я вгамовую свої емоції і впевнено роблю свою роботу, дотримуючись стандартного протоколу. На моїх плечах – підтримка дихання, гемодинаміки, контроль життєво важливих показників під час переміщення, гемостаз прооперованих ран та інше. І, ні, це – не черствість, це професійна дистанція, якої має дотримуватись кожен медик під час боротьби за життя» – розповідає лікарка.
Зараз Інна очолює команду на одному з найгарячіших напрямків, власним прикладом демонструючи високий рівень професіоналізму та відданості справі, що рятує життя.
