Микола, як і майже всі українці, до війни жив спокійним, розміреним життям: виховував двох доньок, будував будинок та дбав про родину, працюючи спочатку фельдшером в сільському фельдшерсько-акушерському пункті, а потім фармацевтом в аптеці. Але все водночас змінилось з початком повномасштабного вторгнення.
Бажання бути дотичним до боротьби за вільне майбутнє своїх дітей привело Миколу в MOAS, де він, працюючи фельдшером у складі евакуаційного екіпажу, демонструє високі професійні здібності під час надання допомоги важкопораненим та докладає максимум зусиль для порятунку кожного. Окрім основної роботи Микола займається усіма господарськими справами на локації: майструє та ремонтує все, що необхідно для створення комфортних умов життєдіяльності, встигаючи також виконувати функції провізора.
Безвідмовний, завзятий та відповідальний він за два роки в команді став душею колективу – завжди підтримає та дасть пораду, підкаже та розвеселить.
«Я мрію повернутися до звичного життя, але хочу, щоб мої дівчинки зростали у вільній та квітучій Україні. Тому я в МОАС, допомагаю, чим можу, аби врятувати якомога більше життів українців, з якими згодом відбудовуватимемо державу. МОАС – це довершена евакуаційна служба з найкращими фахівцями, необхідним матеріально-технічним забезпеченням та відмінною організацією. Тут я зустрів доброзичливих, вмотивованих та щирих людей, з якими працювати одне задоволення. Вірю, що разом – такою потужною командою, ми невпинно примножуватимемо досягнення. І колись ми всі обов’язково повернемось до своїх родин, житимемо в мирі та займатимемось улюбленими справами» – зазначає Микола, висловлюючи бажання завжди бути поруч зі своїми янголятками – дружиною та донечками, і мати змогу планувати своє завтра.
