Працюючи анестезіологом в одній з міських лікарень Запоріжжя та опанувавши усі види знеболення і седації, Олександр навіть не уявляв, що колись його знання та навички стануть рятівними для пацієнтів з бойовими травмами. Але з початком повномасштабної війни, усвідомлюючи нестачу лікарських рук та важливість професійної допомоги на медичній передовій, він не зміг залишатися осторонь та шукав можливість реалізувати свої компетенції там, де вони були найнеобхіднішими.
Надання допомоги та збереження життів українських захисників, які не шкодуючи себе боронять Державу та її народ, стало для Олександра фаховим сенсом і вже понад рік він у складі реанімаційного екіпажу МОАС вивозить важкопоранених бійців із зони бойових дій.
Відповідальний та завжди уважний до постраждалих Олександр робить все, аби зменшити їхні страждання та подарувати шанс на одужання кожному. Його рішення завжди впевненні, а дії відточені до автоматизму. Без сумнівів та вагань він приймає найскладніші виклики та робить навіть неможливе у боротьбі за життя. Командний гравець, вольова особистість – це про нього.
«За час діяльності в МОАС довелося пережити вже багато різних ситуацій. Кожна евакуація – це неабияке навантаження та ризики, які не лякають, а, навпаки, бадьорять та спонукають долати усі труднощі. Навіть у критичних ситуаціях наша команда не опускає рук, а лише нарощує оберти заради спасіння якомога більшої кількості людських доль. Щодня ми сумлінно виконуємо поставлені завдання, аби захистити тих, хто стоїть на варті майбутнього України.
Так, можливо, значно комфортніше перебувати вдома з рідними, мати всі ресурси життєзабезпечення без обмежень та працювати в цивільній лікарні, але за такою логікою військові теж мають просто скласти зброю, віддавши країну на розшматування ворогу?! Ні, вони тут і ми тут – стоїмо пліч-о-пліч, попри загрози та незручності. Разом до перемоги!» – такою є відповідальна позиція Олександра, який щиро вірить, що сила єдності, правда та справедливість здолають зло, яке намагається знищити нашу землю та нашу націю.
