Після третього курсу медичного університету Ярослав влаштувався медичним братом у приймальне відділення однієї з лікарень Києва. Там він вперше зіткнувся з ургентною медициною та зрозумів, що хоче фахово розвиватися саме в цьому напрямку. Тож, закінчивши інтернатуру, Ярослав слідував своїм намірам, працюючи ургентним анестезіологом в державному медзакладі та приватних клініках. Аж допоки не розпочалася повномасштабна війна.
Вже майже два роки Ярослав є невіддільною частиною команди МОАС.
Виконуючи обов’язки лікаря-анестезіолога евакуаційного екіпажу, Ярослав також обіймає посаду керівника локації одного з напрямків, що свідчить про високий рівень його професіоналізму та довіру керівництва до нього. Висококваліфікований, відповідальний та відданий своїй справі – це про Ярослава.
У найнапруженіші дні його екіпаж здійснює до трьох перевезень важкопоранених пацієнтів із зони бойових дій, демонструючи витривалість протягом 15 годин шляху на добу, рішучість та завжди злагоджену командну роботу.
«Я долучився до надання допомоги пораненим у зоні бойових дій, бо мені завжди була близька робота з критичними та невідкладними станами. Звичайно, кожна ланка медичної допомоги важлива по-своєму і має свої особливості, але військова медицина в умовах сьогодення надважлива в контексті збереження життів. Вона суттєво відрізняється від цивільної, що особливо усвідомлюєш з досвідом. По-перше, це сфера, де потрібно діяти швидко й приймати рішення в складних умовах; по-друге, це командна робота, яка вимагає злагодженої взаємодії, де кожне рішення реалізується залежно від того, наскільки ми здатні діяти разом; по-третє, це робота з бойовою травмою, яка впливає на тебе особисто, адже боротьба йде не тільки за життя пораненого, а й з самим собою. Але саме в таких умовах відкривається не тільки суть цієї роботи, а й ти сам — як фахівець і як людина.» — зауважив Ярослав.
