До війни Михайло працював далекобійником за кордоном і навіть не уявляв себе дотичним до медицини чи порятунку життів. Але повномасштабне вторгнення змусило його повернутися додому , аби бути підтримкою для рідних і мати змогу допомагати тим, хто потребує цього найбільше.
Отримавши пропозицію долучитися до служби медичної евакуації як водій, Михайло відчув величезну відповідальність. Спершу вагався через відсутність досвіду, та все ж вирішив спробувати.
«Спочатку було нелегко: від травм і станів, які доводилось бачити, калатало серце. Але усвідомлення того, що від тебе залежить безпека переміщення та своєчасність надання допомоги важкопораненим, перевершувало всі хвилювання. Зараз для мене дорога — це не просто логістичний маршрут, а шлях до життя, де кожна секунда має значення, кожне рішення — вагу. З часом навчився читати ситуацію наперед: де краще звернути, як уникнути обстрілів, коли ризик виправданий. Ніколи не думав, що зможу бути корисним у такий спосіб, але тепер не уявляю себе поза цією роботою», — розповідає Михайло, якого колеги високо цінують за відповідальність, енергійність, працьовитість і рішучість.
Він не боїться інтенсивної роботи й завжди готовий долучитися до виконання найскладніших завдань: здатен провести кілька евакуацій поспіль, попри навантаження та втому, залишаючись максимально сконцентрованим і уважним.
Михайло — людина справи, яка не може сидіти без діла. Його руки постійно тягнуться щось лагодити, ремонтувати, вдосконалювати. Він добре розбирається в техніці, особливо в автомобілях, має технічне мислення й уміє знаходити раціональні рішення в нестандартних ситуаціях.
Михайло — приклад ініціативності, небайдужості та сумлінного ставлення до роботи. Його шлях від далекобійника до водія медичної евакуації доводить: справжній героїзм часто народжується у звичайних людях, коли вони приймають незвичайні виклики.
