У щоденному ритмі бойової медицини наша медико-евакуаційна служба здійснює одну з найважливіших місій — оперативну евакуацію важкопоранених військовослужбовців і цивільних осіб із зони бойових дій.
Зазвичай злагоджені дії медиків і водіїв, чітко вибудувана логістика та фахова допомога дозволяють стабілізувати стан поранених і забезпечити їм шанс на життя. Втім, трапляються ситуації, коли навіть найвищий рівень медичної майстерності виявляється недостатнім. Коли життя вислизає, і його можна втримати лише завдяки тому, що виходить за межі протоколів — завдяки людяності, доброті, готовності поділитися частиною себе.
Саме така ситуація сталася нещодавно. Одному з поранених бійців, який отримав тяжке поранення, захищаючи Україну від російських загарбників, не вистачало життєвих ресурсів — передусім крові. Втрата була критичною і він потребував негайного прямого переливання.
На заклик про допомогу відгукнувся весь наш підрозділ — медики, водії, фельдшери. Проте медично сумісними виявилися лише деякі. І ті, хто міг — без вагань, без жодних умовностей — стали донорами.
На світлинах — лише частина тих, хто долучився до порятунку. Насправді ж — це була командна дія, в якій кожен виконував свою роль з глибоким усвідомленням: ми боремося не лише за фізичне виживання, а за гідність, ідентичність, цінності та майбутнє українського народу.
Завдяки надзусиллям військових медиків та щирій участі співробітників МОАС, ми буквально вирвали захисника з лап смерті. І коли стан пораненого досяг рівня, придатного для переміщення, наша бригада без ускладнень доправила його до високоспеціалізованого обласного медзакладу, де він продовжує лікування.
Ось так, на війні життя рятує не лише професіоналізм. Його також зберігають співпереживання, чуйність і милосердя. Саме ці якості — невидимі, але потужні — є фундаментом нашої сили.
