Свій професійний шлях анестезіолога Олександр почав у Херсонському обласному онкологічному диспансері та продовжив в обласній клінічній лікарні, де саме під час чергування зустрів окупацію Херсона. Він був вимушений залишити рідне місто та переїхати до одного з прифронтових населених пунктів Дніпропетровської області. Там Олександр працював у лікарні інтенсивного лікування, яка приймала поранених військовослужбовців. Щоденна робота з тяжкими бойовими травмами стала для нього поштовхом шукати можливості, де він міг би найефективніше застосувати свої знання та навички.
Так на початку 2026 року Олександр долучився до команди МОАС лікарем-анестезіологом одного з реанімаційних екіпажів та сьогодні забезпечує медичний супровід критичних поранених під час довготривалих міжрегіональних переміщень. Завдяки своєму досвіду він швидко адаптувався до практики в умовах реанімобіля, а його комунікабельність дозволила швидко знайти спільну мову з колегами.
«Для мене особисто робота в MOAS — це надважлива місія, яка дає змогу постійно вдосконалювати фахову майстерність. Кожна евакуація є особливою, кожен клінічний випадок — унікальний. Це складна справа, але безцінний етап професійного становлення, який неможливо пройти в цивільній медицині. Надання допомоги в обмеженому просторі суттєво відрізняється від роботи в операційній: поранені потребують більш ретельного контролю за станом та інтенсивнішого знеболення й седації. До того ж пересування зруйнованими дорогами перетворює кожен метр на випробування, що створює додаткові ризики ускладнень», — розповідає Олександр, наголошуючи, що особливістю роботи в MOAS є необхідність зберегти життя бійця, навіть попри пряму небезпеку для власного.
Така самовідданість і людська надійність додають команді MOAS сили та впевненості у виконанні найскладніших завдань у боротьбі за життя тих, хто тримає небо над Україною.
