На самому початку служби в MOAS, під час евакуації важкопораненого, Євген з екіпажем опинився між двома «прильотами» — один влучив попереду, інший – позаду реанімобіля. Саме тоді він уперше відчув сувору реальність медичного фронту.
До MOAS Євген працював лікарем-анестезіологом у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії багатопрофільної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги, був анестезіологом реанімаційної бригади швидкої допомоги та санітарної авіації. Він переконаний: робота військового медика і цивільного лікаря — це дві різні реальності, які перетинаються в головній меті, але кардинально відрізняються у всьому іншому.
«Військовий медик працює там, де життя вимірюється хвилинами чи секундами. Його головне завдання — стабілізувати пораненого й дати шанс дожити до наступного етапу допомоги. Цивільний лікар діє в умовах відділення інтенсивної терапії, маючи доступ до діагностики, лабораторій і вузьких спеціалістів. У військовій медицині домінують вогнепальні та вибухові травми з масивними кровотечами, які потребують негайного втручання; у цивільній — хронічні хвороби, серцево-судинні події, інфекції та побутові травми. Не менш важливий і психологічний аспект. Військовий медик працює під постійною загрозою й у стані хронічного стресу, цивільний — у більш стабільному середовищі. Попри відмінності, обох об’єднує головне — відповідальність за людське життя», — зазначає Євген, підкреслюючи, що не складно було адаптуватися і до цілодобових чергувань та виїздів, так як ще в цивільній практиці йому доводилося відпрацьовувати надмірну кількість змін.
Сьогодні Євген, попри надмірне навантаження та постійні ризики, системно застосовує весь набутний досвід у порятунку героїв, які захищають країну. Як анестезіолог високого рівня, він володіє комплексними навичками стабілізації критичних станів, контролю болю та підтримки життєво важливих функцій у складних клінічних умовах. Його професійна компетентність, сформована багаторічною практикою, забезпечує високий стандарт медичної допомоги навіть у ситуаціях, що характеризуються обмеженими ресурсами та значними організаційними викликами.
Фахівці такого рівня є надійною складовою МОАС та становлять стратегічну цінність для української медицини.
