Під час виконання бойового завдання внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої військовослужбовець зазнав тяжкої мінно-вибухової травми.
Вибух спричинив множинні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму, проникаючі поранення обох очей, перелом верхньої щелепи, поранення грудної клітки з розвитком пневмотораксу, травматичну ампутацію правих верхньої та нижньої кінцівок, а також опіки передньої черевної стінки. Масивна крововтрата супроводжувалася геморагічним шоком IV ступеня.
Після надання первинної допомоги та стабілізації стану в умовах передової хірургічної групи пацієнта передали реанімаційній бригаді MOAS для подальшої евакуації до спеціалізованого лікувального закладу.
За такої тяжкості травми евакуація є продовженням боротьби за життя. Поряд з обладнанням і медикаментами вирішальне значення має команда медичного супроводу — її здатність передбачати погіршення, своєчасно розпізнавати загрозливі зміни та діяти до вичерпання компенсаторних можливостей організму. Кожна складова допомоги має значення: контроль кровотечі, ефективна вентиляція, підтримка гемодинаміки й температури тіла, безперервний моніторинг та готовність до негайного втручання.
Упродовж усього маршруту бригада MOAS забезпечувала органопротективну вентиляцію легень, трансфузію компонентів крові відповідно до потреб пацієнта, знеболення та підтримку артеріального тиску. Інтенсивна терапія також включала корекцію порушень гемостазу й метаболічних розладів, профілактику гіпотермії та безперервний моніторинг життєво важливих показників із динамічною оцінкою стану й своєчасною корекцією життєзагрозливих порушень.
Завдяки злагодженій роботі медиків усіх ланок військовослужбовця без ознак негативної динаміки доправили на наступний рівень медичної допомоги.
