Перше, що зробив Віталій з початком повномасштабного вторгнення – це попрямував до центру комплектування з метою долучитися до Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Вольовий і вмотивований він був готовий стати на захист України та нищити ворога, але не пройшов військово-лікарську комісію. Авжеж Віталія це трохи засмутило, але не зупинило у прагненні бодай чимось бути корисним хлопцям на фронті.
Сьогодні він працює у складі евакуаційної служби МОАС і щодня жене реанімобіль з важкопораненими на сотні кілометрів від зони бойових дій, аби якомога швидше доправити постраждалих бійців до лікарні.
Віталій завжди дбає про безпеку бригади та пацієнта, є надійною підтримкою медикам та гідним прикладом самовідданості, хоча сам він не вважає свою роботу чимось героїчним чи унікальним.
«Усі свідомі розуміють важливість місії МОАС та роботи медиків в умовах бойових дій. Це не потрібно пояснювати та доводити. Від доступності, швидкості та якості медичної допомоги залежать життя – життя тих, хто захищає нашу землю, наш дім та наше майбутнє. Бути тут, не залишатися осторонь потреб військових, допомагати всім, чим тільки можливо – це не подвиг, це обов’язок кожного українця». – підкреслює Віталій, наголошуючи, що його страх за життя людей та майбутнє Держави значно більший від ризиків та небезпеки умов, в яких доводиться працювати.
