Понад 20 років Наталія пропрацювала у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології для дітей, надаючи допомогу маленьким та вразливим, а сьогодні у складі евакуаційного екіпажу МОАС вона самовіддано рятує мужніх та незламних воїнів, демонструючи високу кваліфікацію анестезиста та найкращі людські якості.
Її чуйність, щирість та доброзичливість відгукуються повагою та абсолютною довірою колег, а професійна майстерність є невід’ємною складовою злагодженої та ефективної роботи екіпажу. Лікар бригади вважає Наталію справжньою чарівницею, бо вона віртуозно катетеризує периферійні вени пацієнтів з тяжкою гіповолемією, всюди встигає та розуміє за поглядом.
«Повномасштабна війна змінила життя усіх. Мене вона, через небажання залишатися осторонь трагедії українського народу, привела на медичну передову – туди, де мої знання та навички наразі є найнеобхіднішими. Спочатку, звичайно, був і страх, і шок, адже військова медицина дуже відрізняється від цивільної. Робота з бойовою травмою, а це й ампутації, і тяжкі уламкові поранення, і контузії, і масивні крововтрати, – це вкрай важка і відповідальна справа. Боляче бачити такі страждання та майже неможливо не пропускати увесь цей жах крізь себе, але береш себе в руки, бо усвідомлюєш, для чого ти тут. За кожного пацієнта, якого транспортуєш, переживаєш та прагнеш зробити якомога більше, аби тільки наші Герої жили… Дякуючи високотехнологічному оснащенню евакуаційних машин МОАС та професіоналізму фахівців команди, за час діяльності організації вже врятовані тисячі бійців. Збережене життя кожного з них – це крок до перемоги, і ми не зупинимось у своїй боротьбі!» – ділиться роздумами Наталія, підкреслюючи важливість місії МОАС в Україні.