Євгеній – це сонячний промінчик команди МОАС. Його невичерпна енергія, доброзичливість, життєлюбність та щира посмішка – найкращі ліки та ефективна невідкладна допомога. Завжди з особливою турботою про пацієнта він асистує лікарю під час приймання, огляду та порятунку поранених, розуміючи, що медики – єдина надія для тих, хто опинився на межі життя і смерті, захищаючи рідну землю від ворожої навали.
Своїм незламним оптимізмом Євгеній осяює важкі робочі будні команди. Повсякчас безвідмовний, чуйний та готовий будь-якої миті прийти на допомогу всім і кожному. Щиро відданий організації та місії, він постійно шукає шляхи бути максимально корисним – демонструє високу фахову майстерність і дбає про потреби та інтереси МОАС.
Євгеній – людина, на яку можна покластися, він чітко усвідомлює, де він і навіщо.
«MOAS – це для мене місце надії… надії на перемогу нашої країни. Відмовляючись від звичного життя, розуміючи, що не буду бачити рідних і друзів, я обрав саме цю дорогу – складну, але це шлях до світлого майбуття. Ми вистоїмо, але маємо зберегти якомога більше людей, захистити та врятувати тих, хто сьогодні на варті долі всього українського народу. Кожна успішна евакуація – для мене це щось неймовірне, я надихаюся розумінням важливості докладених зусиль. Ризики, безсонні ночі, втома, стрес і навіть відсутність можливості перекусити – не лякають, адже все нівелюється єдністю колективу, усвідомленням мізерності цих незручностей у порівнянні з цінністю врятованих життів. Щодня в моїх руках, в кареті швидкої, чиєсь життя – чийогось батька, сина, брата, чоловіка… Часто це пацієнти у вкрай тяжких станах, але всі вони обов’язково мають повернутися до рідних. Згодом разом відбудовуватимемо країну – мирну, незалежну, суверенну!» – розмірковує Євгеній, висловлюючи готовність наполегливо боротися за життя кожного постраждалого від війни.