Роман – це людина до останку віддана справі порятунку життів та команді. Він хворіє роботою, в гарному сенсі, і всім серцем радіє за досягнення організації. Енергійний, працьовитий та ініціативний, Роман ніколи не стоїть осторонь проблемних питань: береться за їх розв’язання особисто та залучає небайдужих. І не зважаючи на те, що основне завдання Романа – переміщення важкопоранених, він завжди знаходить час та сили на клопоти з облаштування, ремонту, забезпечення та ін.
Попри часом надмірні навантаження Роман ніколи не втрачає уважності та концентрації за кермом реанімобіля, адже усвідомлює, що в його руках життя пацієнта та всієї медичної бригади.
«Про МОАС я дізнався від друзів-волонтерів, яким завжди допомагав. Усвідомлюючи вагомість справи, якою займається організація, одразу ж виявив бажання долучитися до команди. Через два місяці мою кандидатуру затвердили, а ще за два дні, звільнившись з роботи, я був за кермом карети швидкої. Дружина не повірила, що я їду на Схід надовго, але от вже понад два роки я тут…
За цей час у складі МОАС довелося пройти крізь різні випробування. Іноді було надзвичайно важко, але розуміння важливості та необхідності місії порятунку життів повсякчас надає сили рухатися далі. Ти долаєш свої емоції, страхи, сумніви та продовжуєш наполегливо працювати, бо розумієш справжню цінність виконаної роботи» – підкреслює Роман.
Вдома на Романа з нетерпінням чекає родина. Батьки, дружина, двоє дітей – всі вони надзвичайно хвилюються за нього, але підтримують та пишаються…