Київська ЛШМД та Інститут серця навчили Дениса працювати з найскладнішими патологіями, але коли країна бореться, знання мають служити там, де вони потрібні найбільше. Війна вимагає від кожного найвищої міри самовідданості та безкомпромісної відповідальності, тому, аби не залишатися лише глядачем історії, бути корисним і зберегти внутрішню чесність, Денис вирішив приєднатися анестезіологом до медичної команди МОАС.
Нині він очолює екіпаж, який надскладними маршрутами здійснює евакуацію важкопоранених, гарантуючи їхнє безпечне переміщення до тилових лікарень. Професійна діяльність Дениса характеризується здатністю оперативно оцінювати критичний стан пацієнтів, приймати обґрунтовані клінічні рішення в умовах обмеженого часу та ресурсів, забезпечувати адекватне знеболення й підтримку життєво важливих функцій організму під час транспортування. Окрім того, Денис демонструє високий рівень організаційних та лідерських якостей, координуючи роботу бригади в екстремальних умовах та забезпечуючи чітку взаємодію з іншими підрозділами системи.
«Основна відмінність роботи на медичній передовій від цивільної практики — ціна помилки. В лікарні є стіни й час, тут — лише обмежений простір реанімобіля, розбиті дороги та загроза з неба. Життя пацієнта стискається до кордонів транспортного засобу. В машині не «розгорнешся», тому в голові ще до початку руху мають бути плани А, Б і В одночасно. Інколи страшно і це нормально, але головне — не дати емоціям взяти гору та не втратити концентрацію. Саме ця зібраність і дає сили рухатися далі, а справжнє підтвердження її значення приходить у несподівані моменти. Якось на заправці між містами незнайомий офіцер підійшов і просто сказав: “Дякую за роботу”. Було ніяково, адже ми просто виконуємо свій обов’язок. Саме в такі миті розумієш: попри втому й небезпеку, ти перебуваєш там, де маєш бути» , — зазначив Денис, фахова майстерність якого є потужною ланкою медичної евакуації та надійною запорукою порятунку життів постраждалих від війни.
