Як і більшість співробітників MOAS, Наталія нечасто має змогу бачитися зі своєю дитиною. Такий відбиток її рятівної роботи анестезисткою на передовій. Але вона не з тих, хто пасує перед труднощами, небезпекою та ризиками. Країну охопила війна, і Наталія веде боротьбу на своєму фронті, щодня.
Її перша ротація тривала з травня по січень 2022 року, Наталія безперервно працювала вісім місяців поспіль.
«Потрапити на медичну передову та допомагати військовим я хотіла із самого початку великої війни. Склала резюме та шукала пропозиції, а коли дізналася, що в Україні розгорнута місія, яка формує реанімаційні бригади, то подумки вже була там. Мама не здивувалася, сказавши, що саме цього вона від мене і очікувала. Питання мого відрядження на фронт навіть не обговорювалось. Всі розуміли, що мене у моїй рішучості не посунути» – розповідає Наталія.
Майже три роки медикиня на варті здоров’я та життя наших захисників – демонструє високий рівень професіоналізму та докладає максимум зусиль, аби допомогти кожному постраждалому від війни.
«Маю зазначити, що медична передова – це моє! Я щодня чомусь вчуся, а кожне збережене життя – це моє особисте досягнення, мотивація та найвища винагорода. Почути «дякую» від врятованого військового – дорогого коштує! Навіть у відпустці, через кілька днів відпочинку, я починаю сумувати за роботою та з нетерпінням чекаю повернення на службу.
Для мене MOAS – це родина, але її важливість не можна виміряти чимось одноосібним. Це не хтось один для когось одного. MOAS – це високопрофесійна команда, яка сьогодні працює в Україні, захищаючи право наших громадян на життя. Досвідчені лікарі, кваліфіковані медсестри та водії-відчайдухи об’єдналися, аби стати надійним тилом нашим військовим. Це не може не надихати!» – зазначає Наталія, зауважуючи, що не уявляє, як, коли завершиться війна, розлучатиметься з колегами, адже всіх їх об’єднали час, професійна взаємодопомога, пацієнти та одне на всіх напруження.
