Олег має 11 років досвіду роботи на швидкій, зокрема у складі бригади інтенсивної терапії, віддано служить обраній справі та понад усе прагне бути корисним.
З початком повномасштабного вторгнення його діяльність в Державній службі медицини катастроф була переважно зосереджена на допомозі тяжким пораненим, які знаходились на штучній вентиляції легень та потребували медичного супроводу під час переміщення з прифронтових стабілізаційних пунктів до цивільних лікарень. Місяць такого чергування та роботи з бойовою травмою дав Олегу усвідомлення, що він знаходиться в правильному місці та займається тим, чим хоче та мусить.
«Якось я був відряджений до м. Запоріжжя, звідки мав прямувати у складі екіпажу за пораненими військовими та цивільними на «Азовсталь», але, через обмеження дозволеної кількості карет швидкої для в’їзду, залишився чекати на своїх колег, які, на превеликий жаль, повернулися порожніми. Це стало для мене рушійним поштовхом, спрямованим на медичну передову, і я почав шукати евакуаційну службу, до якої міг би доєднатися, аби рятувати життя, допомагаючи, чим можу» – розповідає Олег, який у пошуку команди однодумців потрапив до МОАС, де вже понад два роки працює фельдшером, демонструючи високопрофесійні якості, сумлінно дотримуючись призначень та завдань.
Компетентний, відповідальний, дисциплінований та людяний Олег став не тільки важливою ланкою фахової майстерності великої родини МОАС, а й добрим товаришем та надійним другом для колег, з якими він і у вогонь, і у воду.
«Пам’ятаю свій перший евак. 13 квітня 2023 року. На годиннику 02:30. Отримали виклик… Поранений зі складною мінно-вибуховою травмою: ампутація обох ніг та руки, масивна крововтрата – критичний стан. Без ускладнень довезли пацієнта і це було для мене неймовірним піднесенням. З того дня жодного разу не пошкодував про свій вибір» – згадує Олег, підкреслюючи, що й надалі робитиме все від нього залежне, аби врятувати якомога більше постраждалих в цій безжальній війні.
