Роман вперше зіткнувся з бойовою травмою ще під час студентства. У 2014 році у його рідному Бахмуті, на базі медичного коледжу, де він навчався, була сформована команда студентів-медиків, які були готові долучитися до надання першої допомоги пораненим. Згодом — робота в Бахмутській лікарні інтенсивного лікування, а з 2022 року — в обласній лікарні Дніпра, у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії ускладненої патології.
Зараз Роман мешкає у Дніпрі, але його серце — в Бахмуті, звідки йому довелось виїхати через війну та окупацію міста. Він приєднався до команди MOAS майже два роки тому, аби щодня повертатися на Донеччину та допомагати постраждалим від війни.
«Дізнавшись від колег про МОАС, я без вагань вирішив приєднатися до цієї місії. І хоча були сумніви, адже цивільна медицина значно відрізняється від бойової, та саме в цьому я побачив виклик для себе – напрямок саморозвитку, вдосконалення й набуття безцінного досвіду.
За час моєї роботи в МОАС, а це тисячі проведених евакуацій, було все: нескінченні зміни, переслідування медиків ворогом, складні випадки поранення, критичні пацієнти та історії, які назавжди залишаться в пам’яті – це дало мені чітке усвідомлення важливості справи та правильності обраного шляху.
«Бути щасливим щастям інших — ось справжнє щастя і земний ідеал життя кожного, хто присвячує себе медицині» – зазначає Роман, цитуючи видатного хірурга.
Досвід Романа, професіоналізм та розсудливість у критичних ситуаціях стали надійною опорою для колег. Пунктуальний, відповідальний, надійний — він не просто фельдшер, а справжній бойовий товариш.
