Професійний шлях Сергія почався в місті Лисичанськ на Луганщині, де він працював медичним братом відділення анестезіології та інтенсивної терапії міської лікарні. Саме там він отримав перший фаховий досвід, зокрема роботи медиком супроводу під час транспортування тяжких пацієнтів.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій разом з дружиною та дворічним сином, тікаючи від масованих ворожих обстрілів та життя в окупації, були змушені покинути рідний дім. Родина евакуювалася до Одеси, де чоловік влаштувався медбратом у відділення інтенсивної терапії одного із місцевих закладів охорони здоров’я. Але, як людина, життя якої було зруйноване війною, Сергій прагнув бути корисним у боротьбі українського народу за існування та незалежність. Тому, дізнавшись про Благодійний фонд МОАС-Україна та діяльність організації у сфері медичної евакуації важкопоранених, він рушив на медичний фронт, де його навички та досвід вже понад два роки рятують життя.
Час роботи з бойовими травмами у складі реанімаційної бригади МОАС дозволив Сергію здобути нові знання, а також вдосконалити вміння та рівень компетенцій. Сьогодні він – надійне плече лікарського екіпажу: його цінують, йому довіряють, на нього покладаються навіть у найкритичніших випадках.
«Надання медичної допомоги тяжкопораненим – в рази складніша справа, ніж робота в цивільній медицині. Це обумовлено не лише важкістю потерпілого, але й ризиком миттєвого змінення його стану під час транспортування. Окрім того, додаткові труднощі можуть виникати через оперативну ситуацію, погодні умови, стан доріг, щільний автомобільний трафік та відстань до кінцевої точки евакуації. Але, з якими б викликами ми не зіштовхувались, нічого не здатне зупинити мене та змусити опустити руки.
Безмежно пишаюсь тим, що я в команді МОАС. Відчуваю, що мої зусилля недаремні, що я потрібен своїм колегам, кожному окремому пацієнту і суспільству загалом.» – зазначає Сергій, підкреслюючи важливість місії МОАС в питанні підсилення Медичних сил України.
